Ревматоїдний артрит медсестринський процес

Содержание:

Догляд і сестринський процес при ревматоїдному артриті

Ревматоїдний артрит є системним захворюванням, що виявляється в хронічному запаленні суглобів. Для захворювання характерна симетрична поліартрит, при якій від запалення страждають відразу кілька суглобів, одночасно з двох сторін тіла. При хворобі уражуються, як правило, периферичні дрібні суглоби кистей, рук, колін, щиколоток і стоп, можуть бути порушені міжхребетні суглоби шиї.

Характерні ознаки ревматоїдного артриту: припухлість і набряк, а також висока температура шкіри над запаленим місцем, хворобливі відчуття при пальпації, тугоподвижность. Зазвичай артрит проявляється спочатку як скутість вранці після сну, приблизно протягом однієї години. Хвороба проявляється регулярними нападами, прогресуючи з часом. В результаті тривалого запального процесу відбувається витончення хрящової тканини в зчленуванні, вона деформується і робиться нерівною. Сусідить з нею кісткова тканина починає розростатися, формуючи внутрісуглобні виступи, які звужують суглобову щілину. Всі ці зміни стають причиною болю при русі, і пацієнт, щоб зменшити біль, намагається якомога рідше здійснювати рухи. Зниження навантаження і його знерухомлення прискорює незворотні зміни, атрофіруя м`язи і контрактури зчленувань, в результаті чого настає тугоподвижность, в результаті якої хворий потребує сестринського процесу.

Найчастіше ревматоїдний артрит розвивається після 30. Основна причина хвороби — збій імунної системи, на який впливають стомлення, гормональні перебудови, емоційний шок і важкі фізичні навантаження.

сестринський догляд

При ревматоїдному артриті хворому іноді складно здійснювати найпростіші дії: відкрутити кришку банки, піднятися або спуститися по сходах, одягнутися, зачесатися і т. Д., Так як вони завдають сильний біль. Тому сестринський процес при ревматоїдному артриті полягає в забезпеченні заходів догляду і допомоги пацієнту, що полегшують його стан:

  • дотримання призначеного лікарем рухового режиму і плану харчування;
  • контроль за своєчасним прийомом лікарських засобів і виникнення побічних ефектів;
  • контроль артеріального тиску, маси тіла, пульсу і добовогодіурезу;
  • підготовка до різних лабораторних досліджень;
  • проведення бесід про важливе значення правильних рухів і харчування, прийому лікарських препаратів.

Сестринський догляд при ревматоїдному артриті полягає в постійній підтримці хворого при пересуванні і проведенні процедур особистої гігієни, адже дуже часто при артриті пацієнт не в змозі утримати гребінець, зубну щітку та інші предмети. Різні консультації та догляд сприяють адаптації до хвороби і полегшення виникають болю. При цьому необхідно обмежити додаткове навантаження на суглоби. Наприклад, відкривати дверей не витягнутою рукою, а передпліччям. Різну кухонне начиння тримати в обох руках, а не в одній. Якщо ж потрібно перенести важкі речі з місця на місце, то краще скористатися спеціальними візками, а до ручок ящиків прикріпити тканинні петлі, щоб не братися за дверцята, напружуючи суглоби рук.

Перед тим як починати сестринський процес, необхідно, щоб пацієнт прийняв ліки, тоді він буде більш активно брати участь у догляді за собою. Для зменшення болю суглоби необхідно тримати в теплі, уникаючи переохолодження, а для запобігання їх подальшої деформації необхідна лікувальна гімнастика. Мої пацієнти користуються перевіреним засобом, завдяки якому можна позбутися від болю за 2 тижні без особливих зусиль.

Відео по темі

Сестринський процес при ревматоїдному артриті

Сестринський процес РїСЂРё ревматоїдному артриті та медикаментозні препарати — РѕР±РѕРІ’СЏР·РєРѕРІС– РєСЂРѕРєРё РІ терапії. Ревматоїдний артрит (ревматизм) С” часто зустрічається недугою, СЏРєРёР№ пошкоджує суглоби. Ревматизм виникає запальний процес усередині суглобів. Патологія може впливати РЅР° іншу структуру суглоба: сухожилля, епіфізи кісток, СЃСѓРјРєРё, хрящі, СЏРєС– С” «складовими частинами».

Виділяють такі види захворювання:

  • Інфекційний.
  • Гострий подагричний.
  • Дистрофічний
  • Травматичний.
  • Ревматоїдний.

    Проте Р· СѓСЃС–С… перерахованих РІРёРґС–РІ тільки останній С” найбільш складним С– незрозумілим недугою, так СЏРє Р№РѕРіРѕ етимологія ще РЅРµ Р·’ясована. Вважається, що артрит — це захворювання, СЏРєРµ найчастіше виникає Сѓ людей похилого РІС–РєСѓ. Ревматоїдний артрит може Р·’явитися СЏРє Сѓ літніх, так С– Сѓ молодих людей.

    Чим відрізняється ревматоїдний артрит і чому він виникає?

    Ревматоїдний артрит є аутоімунним захворюванням, який може привести до запальних процесів суглобів і оточуючих його тканин. Серед ймовірних чинників виникнення захворювання називають генетичну схильність до патологій імунітету. Важливо і те, що аутоімунний процес можуть спровокувати бактерії інфекційного характеру (грибкові, вірусні, бактеріальні), дисбаланс гормонів в організмі, сильний стрес. Прийнято вважати, що представниці жіночої статі частіше піддаються ревматизму, проте прийом протизаплідних засобів, вагітність, період лактації досить сильно зменшують імовірність появи даної патології.

    Наголошується, що при ревматоїдному артриті виникає така складність, як несподіваний запальний процес, мета якого — зруйнувати хрящ суглоба. При цьому запалення виникає симетрично (наприклад, суглоби на обох вказівних пальцях обох рук).

    Рада ортопеда Дикуля: РІС–Рґ болів РІ СЃРїРёРЅС– С– суглобах позбавить простий крем…Читати далі >>>

    РџРѕ С…РѕРґСѓ руйнування суглобового хряща СЂС–РґРёРЅР°, що знаходиться РІ суглобах, РЅРµ виділяється, що веде Р·Р° СЃРѕР±РѕСЋ СЂС–Р·РєСѓ С– інтенсивну болючість РІ суглобах, С—С… рухливість знижується. Якщо С…РІРѕСЂРёР№ своєчасно РЅРµ починає займатися правильної терапією, то ускладнення можуть включати деформацію суглобів, ушкодження тканин Рј’СЏР·С–РІ. Нерідко запалення може включати хребетна Р·’єднання.

    Крім того, що при ревматоїдному артриті виникає маса небезпек, він також може стати причиною непоправних наслідків в працездатності інших внутрішніх органів (кишечника, судин, нирок і печінки, серця). Практично в половині випадків протягом 5 років пацієнт перетворюється на інваліда. Саме з цієї причини медики і фахівці настійно рекомендують лікуватися при появі перших симптомів і підозр на захворювання.

    Як виявляється ревматоїдний артрит, які існують його види?

    Дізнатися захворювання суглобів можна за такими ознаками:

  • Вранці Р·’являється скутість (скутість Сѓ суглобах приблизно РїС–РІРіРѕРґРёРЅРё РЅРµ дає повноцінно рухатися).
  • Хворобливі відчуття РІ суглобах.
  • Нездужання С– часта втома.
  • Рњ’СЏР·РѕРІР° біль.
  • Почервоніння, РІРёСЃРѕРєР° температура РІ Р·РѕРЅС– суглоба С– тіла загалом.
  • Втрата апетиту С–, СЏРє наслідок, сильне зниження ваги.
  • Набряклість суглобів.

    Ступінь вираженості визначає наступну класифікацію ревматоїдного артриту:

  • Олігоартрит.
  • Поліартрит.
  • Моноартрит.

    Дивлячись РЅР° те, С” чи РІ сироватці РєСЂРѕРІ ревматоїдного фактора, також ревматизм буває серопозитивним та серонегативним. РџС–Рґ час захворювання можуть вражатися ліктьові С– плечові суглоби, кисті, суглоби стопи, колінні С– променезап’ясткові суглоби.

    Як лікувати ревматоїдний артрит?

    На сьогоднішній день інформацію про даному захворюванні можна знайти скрізь: про нього може розповісти і Вікіпедія, медична література. Однак на сьогоднішній день ревматоїдний артрит потребує систематичного лікування, так як тільки в цьому випадку недуга буде знаходитися під контролем. Для ревматоїдного артриту характерно те, що захворювання піддається ремісії (іноді до 2-х років), а потім знову повертається.

    Терапія ревматоїдного артриту може відбуватися за кількома напрямками: протизапальне лікування (стероїдний, нестероїдний), хондропротектори (завдяки їм відновлюється функція та структура хряща), біологічні агенти (працюють над тими місцями імунітету, які втягнені у патогенез), корекція харчування та фізіотерапія.

    Лікування ревматизму на ранній стадії колись включало тільки протизапальні засоби, які знижували хворобливі відчуття і руху пацієнта.

    Однак захворювання з такою терапією буде прогресувати, тому що прибираються лише ознаки, а причина виникнення залишається. Нинішні способи лікування припускають основні методи: біологічні агенти, які будуть пригнічувати життєдіяльність деяких ферментів імунітету, що викликають сам процес запалення. У свою чергу хондропротектори будуть займатися регенерацією раніше пошкодженого хряща і будуть попереджати його можливе руйнування в майбутньому.

    До хондропротекторам слід віднести такі комплексні засоби: Остеоартризи Актив Плюс і Остеоартризи Актив. Ці препарати містять хондроітин і глюкозамін сульфат, так як вони є природними складовими суглобового хряща. В даних препаратах є рослинні елементи (екстракти селери, імбиру та інші), що володіють антитромбическим і протизапальним ефектом, що дає можливість системно підійти до терапії ревматоїдного артриту.

    Сестринський процес при захворюванні

    Досить багато РїСЂРѕ сестринський процес скажуть СЂС–Р·РЅС– наукові реферати. РЇРє правило, сестринський процес повинен включати уточнення Сѓ С…РІРѕСЂРѕРіРѕ або Р№РѕРіРѕ СЂС–РґРЅРёС…, варто проводити РѕР±’єктивне дослідження, так СЏРє це допоможе медичній сестрі зрозуміти психічний С– фізіологічний стан С…РІРѕСЂРѕРіРѕ, визначити Р№РѕРіРѕ проблеми С– знайти захворювання суглобів, Р° далі розробити догляд Р·Р° РЅРёРј. Проводячи бесіду (мається РЅР° увазі сестринський процес) Р· С…РІРѕСЂРёРј, важливо Р·’ясувати необхідність тривалого РїСЂРёР№РѕРјСѓ медичних препаратів С– звикання РґРѕ обмеження фізичної активності, так СЏРє суглоби піддаються больовим відчуттям С– стають тугоподвижными.

    Сестринський метод (догляд) передбачає наступні дії:

  • Кваліфікована РґРѕРїРѕРјРѕРіР° чи виклик лікаря (якщо пацієнт вже РЅР° лікуванні).
  • Забезпечення РїРѕРІРЅРѕРіРѕ психічного С– фізичного СЃРїРѕРєРѕСЋ, усунення СЂС–Р·РЅРѕРіРѕ СЂРѕРґСѓ подразників.
  • Забезпечення свіжого повітря щоб уникнути РіС–РїРѕРєСЃС–С—.
  • Забезпечення положення Р· піднятою головою (це потрібно для відтоку РєСЂРѕРІС– РЅР° периферію).
  • Постановка гірчичників РЅР° литкові Рј’СЏР·Рё, для того щоб розширилися периферичні СЃСѓРґРёРЅРё.
  • Холодний компрес РЅР° лоб (попередження набряку головного РјРѕР·РєСѓ).
  • Протизапальні препарати (Бруфен, Вольтарен, Індометацин).
  • Контроль стану пацієнта.

    Зміна способу життя хворого

    Ті, хто піддався ревматоїдного артриту, повинні підтримувати життєву активність, а також відповідально ставитися до важливих змін у житті.

    Головним чином, варто відмовитися від шкідливих звичок (зловживання кавою, алкоголем), дотримуватися спеціальної дієти. При захворюванні не рекомендовано вживати солодкий перець, свинину, помідори, картоплю, пшоно, кукурудзяну крупу, вівсянку, баклажани. В свій раціон хворі повинні внести кисломолочні продукти і продукти, що містять каротиноїди (кінза, кавун, абрикоси, сливи, морква).

    Друге, РїСЂРѕ що потрібно пам’ятати, це зниження фізичного навантаження РЅР° суглоби. Якщо пацієнт страждає ще Р№ РІС–Рґ зайвої ваги, то важливо дотримуватися СЃСѓРІРѕСЂСѓ дієту С– спрямувати сили РЅР° схуднення. Щоб полегшити СЂСѓС…Рё, варто робити спеціальні лікувальні вправи С– використовувати фізіотерапію (спеціальний масаж, магнітотерапія та голкорефлексотерапія).

    Ніхто РЅРµ сперечається, що ревматоїдний артрит С” РѕРґРЅРёРј Р· важких недуг людини. Але якщо вчасно звернути увагу РЅР° стан Р·РґРѕСЂРѕРІ’СЏ, то вже через 3 місяці РІС–Рґ початку лікування та дотримання Р·РґРѕСЂРѕРІРѕРіРѕ СЃРїРѕСЃРѕР±Сѓ життя пацієнт може запобігти прогресуванню захворювання С– забути РїСЂРѕ С…РІРѕСЂРѕР±Рё. РўРѕРјСѓ, якщо Р·’являються перші ознаки захворювання, зокрема РґРѕРІРіР° скутість РІ ранковий час, важливо негайно звернутися Р·Р° РґРѕРїРѕРјРѕРіРѕСЋ РґРѕ фахівця.

    Як забути про болі в суглобах?

    • Болі РІ суглобах обмежує Ваші СЂСѓС…Рё С– повноцінне життя…
    • Вас турбує дискомфорт, С…СЂСѓСЃРєС–С‚ С– систематичні болю…
    • Можливо, Р’Рё перепробували РєСѓРїСѓ ліків, кремів С– мазей…
    • Але судячи Р· того, що Р’Рё читаєте ці СЂСЏРґРєРё — РЅРµ сильно РІРѕРЅРё Вам допомогли…
    Смотрите так же:  Варикоз ноги код по мкб

    Але ортопед Валентин Дикуль стверджує, що дійсно ефективний засіб від болю в суглобах існує! Читати далі >>>

    Ревматоїдний артрит — симптоми та лікування

    Ревматоїдний артрит – захворювання, яке відноситься до системної патології сполучної тканини і супроводжується враженням переважно дрібних суглобів. Ревматоїдний означає подібний, тобто існує схожість клінічних проявів до ревматизму, але він має свої специфічні симптоми, складний патогенез розвитку захворювання і не вияснену етіологію. Це достатньо поширене захворювання, яке має виражені симптоми і часто призводить до інвалідності.

    Причини розвитку ревматоїдного артриту до цих пір достеменно не вивчені. Є припущення, що в основі його розвитку лежить інфекційний процес, який приводить до порушення функціонування імунної системи. При цьому імунна система у схильних людей реагує спотворено, тобто виробляються антитіла до антигенів власного організму і ці імунні комплекси відкладаються в сполучній тканині, в тому числі і в суглобах, що викликає артрит.

    Сприяючими факторами розвитку ревматоїдного артриту є генетична схильність, також наявність сильних стресових ситуацій, переохолодження, гормональні розлади.

    Найбільш часто пошкоджуються дрібні суглоби кистей, також променезап’ясні, плечові і ліктьові, дуже рідко кульшові, колінні (див. артрит колінного суглоба) і гомілостопні. Пошкоджуються суглоби симетрично, на обох кінцівках одразу.

    Розрізняють ревматоїдний артрит серопозитивний – наявний ревматоїдний фактор в крові і серонегативний артрит.

    Симптоми ревматоїдного артриту

    Основні симптоми і особливості перебігу захворювання:

    • біль в суглобах, що виникає зазвичай в спокої, при тривалому сидінні, особливо в нічний час, який зменшується після руху;
    • набряк суглобів;
    • скованість в суглобах вранці, яка проходить після того, як хворий розходиться;
    • місцеве підвищення температури і почервоніння;
    • м’язовий біль;
    • симптоми загального нездужання: загальна слабкість, втомлюваність, підвищення температури тіла;
    • деформація суглобів – ревматоїдний артрит супроводжується не лише запаленням синовіальної оболонки суглобової капсули, але й самих суглобових поверхонь і хрящової тканини з розвитком артрозу (артроз колінного суглоба, артроз кульшового суглобу (коксартроз)) і повним знерухомленням (анкілоз)
    • оніміння ніг при подразненні нервів нижньої кінцівки від здавлювання тканин набряком.

    Крім симптомів пошкодження суглобів ревматоїдний артрит супроводжується пошкодженням майже всіх органів і систем, так як сполучна тканина присутня скрізь. Формуються підшкірні вузлики, пошкоджується серцево-судинна, нервова і дихальна системи, органи зору. Частим ускладненням захворювання є ниркова недостатність.

    Можна виділити три стадії ревматоїдного артриту:

    • при першій запалюється синовіальна оболонка, з’являється набряк, почервоніння, біль;
    • для другої стадії характерне продуктивне запалення – переважають процеси проліферації клітин сполучної тканини, що приводить до потовщення суглобової капсули і обмеження рухливості;
    • при третій стадії ревматоїдного артриту відбувається руйнування хрящової тканини і суглобових поверхонь, що приводить до деформації, обмеження руху або повного знерухомлення, хрустять суглоби.

    Лікування ревматоїдного артриту

    Лікування ревматоїдного артриту носить симптоматичний характер і направлене на усунення симптомів і сповільнення прогресування захворювання. Чим раніше почато лікування, тим більше шансів зберегти суглоби і досягти тривалої ремісії.

    Враховуючи той факт, що захворювання носить системний характер, лікування включає в себе вплив на весь організм. Зазвичай використовують нестероїдні протизапальні препарати, при вираженому запаленні застосовують гормональні препарати.

    Для виведення імунних комплексів з організму, які мають пошкоджуючий вплив на суглоби, проводиться очищення плазми крові – плазмаферез.

    При неефективності цього лікування показано застосування базової терапії: цитостатичні препарати, імунодпресанти та імуномодулятори. Також лікування включає в себе призначення біологічних препаратів, які здатні блокувати цитокіни і ферменти, що мають руйнуючий вплив на суглобові поверхні.

    На ранній стадії розвитку ревматоїдного артриту хороший ефект дає фізіотерапія. Ультразвукова терапія застосовується для усунення набряку та запального процесу, а також в якості знеболюючого засобу. Навіть одразу після процедури відчувається полегшення та покращується рухливість в суглобах. Обов’язково проводиться магнітотерапія для покращення циркуляції крові, зменшення больових відчуттів та запального процесу. Крім того, вона покращує адаптаційні можливості організму та полегшує стан пацієнта при зміні умов навколишнього середовища чи наявності магнітних бурь. При необхідності проводиться електротерапія для зменшення м’язових спазмів.

    Для стимуляції регенерації тканин, зменшення больового синдрому і запального процесу чудовим засобом виступає лазеротерапія. В медичному центрі «Меднеан» наявні та застосовуються три різновиди лазерної терапії, які відрізняються параметрами терапії та можливостями застосування. Це і низькоінтенсивний лазер, і MLS-терапія, а також сучасний метод — HILT-терапія. Вони стимулюють відновлення хрящової тканини, що зменшує руйнуючу дію ревматоїдного артриту на суглоби та попереджує розвиток вртрозу в подальшому.

    При ущільненні суглобової капсули та при розвитку деформації суглобів використовується ударно-хвильова терапія, яка покращує рухливість в суглобі та зменшує больові відчуття.

    Комплексне лікування включає також такі фактори, як усунення зайвої ваги, позбавлення від шкідливих звичок, дотримання спеціальної дієти.

    Звертайтесь в медичний центр «Меднеан» для лікування ревматоїдного артриту!

    м. Берислав. на тему:«Ревматоїдний артрит

    Лекція №1

    на темуРевматоїдний артрит. Системний червоний вовчак. Системна склеродермія»

    спеціаліст вищої категорії

    м. Берислав

    1. Медсестринський процес при захворюваннях сполучної тканини (ревматоїдному артриті, системному червоному вовчаку, системній склеродермії). (α ІІ)

    2. Методи діагностики при системних захворюваннях, участь медичної сестри в

    їх проведенні. (α ІІ)

    3. Принципи лікування та профілактики. (α ІІ)

    4. Здійснення мотивованого догляду та опіки над пацієнтом з ураженням сполучної

    5. Загальні висновки по основним розділам лекції.

    6. Усний інструктаж по самопідготовці за темою лекції.

    Ревматоїдний артрит — хронічне захворювання сполучної тканини, яке характери-зується прогресуючим симетричним ерозивно-деструктивним поліартритом та запально-дистрофічними процесами у внутрішніх органах.

    Ревматоїдний артрит — хронічне системне захворювання сполучної тканини з переважним ураженням суглобів, за типом ерозивно-декструтивного поліартриту.

    Поширеність ревматоїдного артриту серед дорослого населення України становить

    0,4 %, Європи і Північної Америки — 1-2 %. Щорічно захворюваність становить 0,02 %. Жінки хворіють у 2-3 рази частіше, ніж чоловіки. Захворювання характеризується високим ступенем інвалідності, майже 90 % пацієнтів з агресивною формою хвороби стають непрацездатними. Рівень стану опорно-рухового апарату і втрата працездатності пацієнтів на ревматоїдний артрит стають важливим фактором, що впливають на якість життя пацієнтів.

    Етіологія (причини остаточно не з’ясовані):

    — сімейно-генетична схильність (обтяжна спадковість);

    v не виключена роль таких інфекційних агентів, як:

    — стрептококи групи В; — мікоплазми; — хламідії; — віруси краснухи; — вірус кору;

    v сприяють розвитку захворювання:

    — ультрафіолетове опромінення; — переохолодження; — ультразвук; — переливання ком-понентів крові; — застосування сироваток; — тяжка фізична праця; — несприятливі умови праці.

    Серопозитивний ревматоїдний артрит:

    (розрізняють такі варіанти захворювання)

    моноартрит — ревматоїдний артрит з ураженням 1 суглоба; — олігоартрит — ревма-тоїдний артрит з ураженням 2 — 3 суглобів; — поліартрит ревматоїдний артрит з ура-женням багатьох суглобів; — ревматоїдний васкуліт (дигітальний артеріїт, хронічні виразки шкіри, синдром Рейно); — ревматоїдні вузлики;полінейропатія;ревматоїд-

    на хвороба легень (альвеолі, ревматоїдна легеня); — синдром Фелті.

    Серонегативний ревматоїдний артрит:

    моноартрит; — олігоартрит;поліартрит;синдром Стілла дорослих.

    За перебігом розрізняють ревматоїдний артрит:

    з повільним (роки, десятиріччя); швидким (тижні, місяці); невираженим (доброякісний перебіг, в анамнезі 1-2 загострення) прогресуванням.

    За ступенем активності розрізняють:

    високий (скутість протягом усього дня, значні гіпертермія і ексудативні зміни); — — середній (ранкова скутість до 12 год. дня, помірна гіпертермія і ексудативні зміни); — низький запальний процес (рання скутість до 30 хв., незначні гіпертермія і ексудативні зміни); — (відсутність ранкової скутості, гіпертермії та ексудативних змін); — ремісія (ознак запалення немає).

    І — навколосуглобовий остеопороз;ІІ — остеопороз + звуження суглобової щілини (можуть бути поодинокі узури);ІІІ — те саме + множинні узури; — ІV — те саме + кісткові анкілози.

    виконання життєво важливих маніпуляцій здійснюється без утруднень; — здійсню-ється з утрудненнями; — здійснюється зі сторонньою допомогою.

    І етап медсестринського процесуМедсестринське обстеження

    Збирання інформації ведеться суб’єктивними, об’єктивними та додатковими

    Суб’єктивні методами обстеження:

    Ø основним синдромом є суглобовий синдром (біль в дрібних суглобах кінцівок):

    найчастіше уражаються: ІІ та ІІІ п`ястково-фалангові, проксимальні між-фалангові, плесно-фалангові, колінні, променево-зап`ясткові, ліктьові та над-п`ястково-гомілкові суглоби;

    характерна поява ранкової скутості тривалістю понад 30 хв. (симптом щільних рукавичок, корсета);

    біль у суглобах постійний, посилюється при будь-яких рухах, найсильніший у другій половині ночі та зранку;

    порушення сну; підвищення температури тіла;зниження апетиту; пітливість

    — початок переважно поступовий; — через 1-2 тижні від початку з’являються перші ознаки; — перенесені інфекції; — вплив перегрівання або переохолодження; — травми; — супутні хвороби; — фізичне навантаження тощо.

    — температура тіла 37-38 0 С;

    шкіра над ураженими суглобами припухла, яскраво рожева з ціанотичним набряком, суха, стоншена, з ділянками депігментації;

    типовою ознакою є симетричність ураження суглобів;

    — виникають зміни в суглобово-зв`зковому апараті суглобів – виникає деформація: ульнарної девіації кисті — («плавець моржа»), деформації пальців за типом «ґудзикової петлі», «шиї лебедя», згинальних контрактур великих і малих суглобів;

    обмежується амплітуда рухів, у деяких випадках виникає анкілоз –повна відсутність рухів;

    — через атрофію м`язів зменшується м`язова сила, пацієнтам стає важко утримувати в руках предмети, яку мають невелику масу (ложку, ніж);

    нігті – стоншені, ламкі, з поперечною окресленістю, поблизу ложа нігтя можливе виникнення некрозу;

    ревматоїдні вузлики – розміри їх від 2-3 мм до 2-3 см, локалізація найчастіша:

    ділянка ліктя, розгинальний бік передпліччя, коліна, суглоби кисті (виявлються у 30 % пацієнтів);

    збільшення лімфатичних вузлів (у 25-30 % випадків), може бути регіональним, так і симетричним;

    зміни в серці (міокардит, перикардит), легенях (плеврити, пульмоніти), нирках (гломерулонефрит, амілоїдоз), травному тракті (гастрити, кишкова диспепсія), ЦНС і ПНС (безсоння, адинамія, дратівливість, випадає волосся).

    — ранкова скутість, яка триває протягом 1 год; — артрит 3 суглобових зон і більше;

    — набряк м`яких тканин і випіт, який знаходиться у 3 суглобових зонах і більше;

    — артрит суглобів кисті; — припухлість променево-зап`ясткових, проксимальних міжфалангових суглобів; — симетричний артрит; — ревматоїдні вузлики;

    — ревматоїдний фактор у сироватці крові; — рентгенологічні зміни.

    Смотрите так же:  Фиксатор коррекция большого пальца на ноге

    При наявності 4 і більше з 9 перерахованих критеріїв можна встановлювати діагноз ревматоїдного артриту.

    — збільшення ШОЕ;лейкоцитоз (під час загострення), у подальшому – лейкопенія;

    — високі титри ревматоїдного фактору (за реакцією Ваалера-Роуза);біохімічне дослідження крові:- гіпергаммаглобулінемію;- збільшення фібриногену крові;

    — збільшення серомукоїду; — поява С-реактивного протеїну.

    Наявні проблеми: — біль в дрібних суглобах кінцівок; — ранкова скутість; — зниження апетиту; — порушення сну; — підвищення температури тіла; — пітливість тощо

    Потенційні проблеми: — можливість втрати спроможності до самообслуговування тощо.

    Складемо медсестринський діагноз:— біль в дрібних суглобах кінцівок; — ранкова скутість; — зниження апетиту; — порушення сну; — підвищення температури тіла;

    — пітливість, що підтверджується скаргами пацієнта та об’єктивними даними.

    ІІІ етап медсестринського процесу

    Планування медсестринських втручань

    1. Підготовка пацієнта та взяття біологічного матеріалу для лабораторних досліджень.

    2. Підготовка пацієнтів до інструментальних методів обстеження.

    3. Спостереження за пацієнтом та вирішення його дійсних проблем.

    4. Виконання лікарських призначень.

    5. Вирішення супутніх проблем та потреб пацієнта.

    6. Психологічна підтримка пацієнта, навчання його та оточення само- та взаємодогля- ду.

    ІV етап медсестринського процесуРеалізація плану медсестринських втручань

    1.1. Підготовка пацієнта та взяття крові для ЗАК, БАК, ІДК.

    1.2. Підготовка пацієнта та взяття синовіальної рідини для лабораторного дослід-ження.

    1.3. Підготовка пацієнта до біопсії синовіальної оболонки.

    1.4. Підготовка пацієнта до R-графії суглобів, радіоізотопного дослідження суглобів, магнітно-резонансної томографії.

    1.5. Створення зручних умов для пацієнта. Режим — залежно від тяжкості ураження.

    1.6. Постійний контроль за самопочуттям та об’єктивним станом пацієнта: вимірювання температури тіла, АТ, визначення РS, підрахунок ЧДР.

    1.7. Контроль та допомога пацієнтові у дотриманні правил особистої гігієни.

    1.8. Допомога в дотриманні пацієнтом дієти № 15 (якщо нема нротипоказів), збагачений вітамінами.

    1.9. При гіпертермії — фізичні методи охолодження, переодягання пацієнта.

    1.10. При болях в суглобах — зручна м’яка постіль, підкладання подушки, постановка зігрівальних компресів.

    1.11. Фізичний та психічний спокій (особливо на ніч).

    2. Виконання лікарських призначень:

    2.1. Консервативне лікування:

    цитостатики: метотрексат, лефлуноміл, азатіоприн, циклофосфамід, циклоспорин, амінозин;

    препарати золота: кризанол, ауранофін, ауротіомалат натрію;

    амінохінолінові препарати: хлорохіна фосфат, гідроксихлорохін;

    сульфаніламіди: сульфасалазин, салазопіридазин;

    ферментні препарати: вобензим, флогензим;

    2.1.2. НПЗП: натрія диклофенак, мелоксикам, моваліс, ібупрофен, німесулід, індометацин, целекоксиб, рофекоксиб;

    2.1.3. ГКС: дексаметазон, метилпреднізолон;

    -2.1.4. АБ (при супутній інфекції): азитроміцин, кларитроміцин, флуренізид, міноциклін.

    2.1.5. Внутрішньосуглобове введення ліків: тріамцинолону ацетонід, кеналог, метилпреднізолону, бетаметазону, гідрокортизону, амітозину.

    2.1.6. Локальне лікування: аплікації НПЗП, димексиду, бішофіту; кріолікування, акупунктури.

    2.1.7. Еферентне лікування: гемосорбція, плазмаферез, лімфоцитоферез, імуно-сорбція.

    2.1.8.Фізіотерапія: ЛФК, масаж, іонофорез, магнітотерапія, лазера терапія, індуктотермія, теплові процедури, гязе- та бальнеолікування.

    2.1.9. Санаторно-курортне лікування (в стадії ремісії) — Євпаторія, Саки, Черче, Одеса-Куяльнік, Немирів, Хмільник.

    2.2.1. Видалення синовіальної оболонки.

    2.2.4. Протезування суглоба.

    3. Вирішення супутніх проблем та потреб пацієнта.

    4. Бесіда з оточуючими про надання психологічної підтримки пацієнтові, активізу-вання його внутрішніх сил на одужання.

    5. Навчання оточуючих догляду за пацієнтом, забезпечення повного обслуговування

    Пацієнта при необхідності.

    6. Навчання пацієнта трудотерапії (фізичним вправам) для уражених суглобів.

    V етап медсестринського процесуОцінка результатів медсестринських втручань та їх корекція

    — покращення загального стану та самопочуття пацієнта;

    — виявлення можливих ускладнень з відповідною корекцією медсестринських втручань.

    Захворювання має прогресуючий перебіг. Майже 90 % пацієнтів з агресивною формою захворювання стають непрацездатними, тривалість життя пацієнтів із системними проявами захворювання зменшується на 10-15 років.

    «Д» нагляд за пацієнтами здійснює дільничний терапевт та лікар-ревматолог.

    Огляд проводиться 1 раз на 2 місяці з дослідженням активності процесу 1 -2 рази на рік.

    Системний червоний вовчак (СЧВ)

    Системний червоний вовчак — хронічне аутоімунне захворювання, яке характери-

    зується генералізованим ураженням сполучної тканини органів і судин, а також вира-

    женим поліморфізмом клінічної картини хвороби.

    Це хронічне рецидивуюче захворювання сполучної тканини, яке розвивається переважно в дівчат і молодих жінок на фоні генетично зумовленої неповноцінності імунної системи. Воно супроводиться неконтрольованою продукцією антитіл до власних клітин і їх компонентів, розвиток аутоімунного та імунокомплексного хронічного запалення.

    Частота захворювання на системний червоний вовчак у різних країнах неоднакова, наприклад у Південній Америці та Європі вона становить близько 40 випадків на 100000 осіб. Частота виникнення системного червоного вовчака у людей похилого віку і дітей становить 1 випадок на 100000 осіб.

    — генетичні чинники; — вірусна природа; — підвищена інсоляція; — дія іонізуючої радіації; — перенесені алергічні захворювання; — вживання деяких лікарських препаратів (ізоніазид, індометацин, антибіотиків, сульфаніламідних препаратів); — уведення вакцин, сироваток; — переливання крові; — контакт з хімічними реагентами (талієм, кадмієм, цинком, ксенобіотиками); — вік 17-48 років; — стать (жінки хворіють частіше — Ж:Ч=10:1); — у жінок — аборт, пологи; — за даними статистики, системний червоний вовчак розвивається одночасно у 30% однояйцевих близнюків і тільки у 5 % двояйцевих; — захворювання часто має сімейний характер.

    І. Характер перебігу за початком хвороби та подальшим прогресуванням:

    1. Гострий: раптовий початок, лихоманка, «метелик», поліартрит, серозит, висока активність процесу, тривалість хвороби 1-2 роки.

    2. Підгострий: поступовий початок 2-3 роки, є полісиндромність, хвилеподібний перебіг, висока або помірна активність процесу.

    3. Хронічний (довготривалі рецидиви окремих синдромів):

    — рецидивний поліартрит або серозит; — синдром Рейно; — епілептиформний синдром;

    — синдром дискоїдного вовчака тощо.

    ІІ. Ступінь активності:

    2. Неактивна фаза (ремісія).

    ІІІ. Клініко-морфологічна характеристика уражень:

    1. Шкіри: — «метелик»; — ексудативна еритема; — дискоїдний вовчак; — капілярит;

    2. Суглобів: — артралгії; — поліартрити.

    3. Серозних оболонок: — полісерозит, плеврит, перикардит.

    4. Серця: — міокардит; — ендокардит; — недостатність мітрального клапана, кардіосклероз.

    5. Легень: — пневмоніт; — пневмосклероз.

    6. Нирок: — дифузний гломерулонефрит; — вогнищевий нефрит; — пієлонефритичний синдром.

    7. Нервової системи: — інсульт; — поліневрит; — інфаркт мозку.

    І етап медсестринського процесуМедсестринське обстеження

    Збирання інформації ведеться суб’єктивними, об’єктивними та додатковими

    Суб’єктивні методами обстеження:

    підвищена температура тіла (вона коливається від субфебрильної до вираженої гарячки); — шкірні висипання (еритематозні висипи, які розташовані на спинці носа і вилицях); — інтенсивні болі в одному або декількох суглобах та м’язах; — втрата апетиту, похудіння; — головний біль;загальна слабкість;серцебиття;

    — початок хвороби повільний після перенесеної вірусної інфекції, введення вакцин, сироваток, фотосенсибілізації, надмірного ультрафіолетового опромінення;

    — несприйняття ліків; — значення має обстежена спадковість.

    температура тіла 37-38 0 С;загальна слабкість;

    ураження шкіри: — еритематозні висипи, які розташовані на спинці носа і вилицях (за своєю формою вони нагадують крила метелика);

    на шкірі тулуба, кінцівок, долонях, дистальних фалангах пальців кисті – сітчаста еритема;

    під шкірою пальпуються еластичні вузлики; — характерний поліморфізм висипів і поширення їх по всьому тілу — розрізняють до 30 видів висипів на шкірі;

    ураження суглобів: — артралгії; — поліартрит (сильна біль у суглобах, але набряк, гіперемія шкіри, порушення у суглобі відсутні, характерна асиметрія ураження);

    — суглобовий синдром виникає частіше влітку, після підвищеної інсоляції;

    — ознаки ураження органів та систем, зазначених в класифікації.

    — наявність LЕ- клітин (вовчакових клітин); — збільшення титру антиядерних антитіл, тобто антитіл до ДНК; — біопсія шкірно-м`язового клаптика (виявляють ознаки васкуліту, кругло клітинну інфільтрацію); — збільшення кількості глобулінів; — поява С-реактивного протеїну; — зменшення вмісту альбумінів; — збільшення ШОЕ;

    — зменшення кількості еритроцитів, тромбоцитів, лейкоцитів; — підвищення рівня сіалових кислот, фібриногену тощо.

    Наявні проблеми: — рецидивуючий біль в суглобах рук та ніг; — підвищення темпе-ратури тіла; — головний біль;біль в м’язах; — схуднення; — еритематозна висипка на шкірі; біль в грудній клітці тощо.

    Потенційні проблеми: — можливість виникнення пневмоній, інсультів, гломерулонефритів тощо.

    Складемо медсестринський діагноз:— рецидивуючий біль в суглобах рук та ніг;

    — головний біль; — біль в м’язах; — схуднення; — підвищення температури тіла;

    — еритематозна висипка на шкірі; біль в грудній клітці, що підтверджується скаргами пацієнта та об’єктивними даними.

    ІІІ етап медсестринського процесу

    Планування медсестринських втручань

    1. Підготовка пацієнта та взяття біологічного матеріалу для лабораторних досліджень.

    2. Підготовка пацієнтів до інструментальних методів обстеження.

    3. Спостереження за пацієнтом та вирішення його дійсних проблем.

    4. Виконання лікарських призначень.

    5. Вирішення супутніх проблем та потреб пацієнта.

    6. Психологічна підтримка пацієнта, навчання його та оточення само- та взаємодогля- ду.

    ІV етап медсестринського процесуРеалізація плану медсестринських втручань

    1.1. Підготовка пацієнта та взяття крові для ЗАК, БАК, ІДК.

    1.2. Підготовка пацієнта та взяття сечі на ЗААС.

    1.3. Підготовка пацієнта до плевральної, спинномозкової пункції, пункції суглобів.

    1.4. Підготовка пацієнта до біопсії нирок, шкіри, лімфовузлів, синовіальної оболонки.

    2.1. Підготовка до ЕКГ, ФКГ, ЕхоКГ.

    2.2. Підготовка пацієнта до R-графії суглобів, легень, серця, комп’ютерної томографії НС.

    3.1 Створення пацієнтові комфортних умов. Забезпечення режиму в залежності від ступеня тяжкості.

    3.2. Постійний контроль за самопочуттям та станом пацієнта: вимірювання t 0 тіла, АТ, РS, ЧДР, зважування.

    3.3. Допомога в дотриманні пацієнтом особистої гігієни.

    3.4. Дієта №15, №7 або №10 (відповідно до переважаючого ураження).

    3.5. При болях в суглобах — зручна м’яка постіль, підкладання подушки, зігрівальний компрес.

    3.6. При гіпертермії — значне пиття, фізичні методи охолодження, зміна білизни.

    3.7. Виключення провокаційних факторів (інсоляції, інфекції, вакцинації, стресів

    4. Виконання лікарських призначень:

    4.1. Медикаментозне лікування:

    ГКС: преднізолон, метилпреднізолон, тріамцинолону, ацетонід, дексаметазон;

    імуносупресанти: циклофосфамід, азатіоприн, циклоспорин, мофетилу мікофеналат, метотрексат, хлорбутин;

    амінохінолінові препарати (при переважному ураженні шкіри та суглобів): хлорохіну фосфат, гідроксихлорохін;

    нестероїдні протизапальні препарати: натрія диклофенак, індометацин, німесулід, напроксон, целебоксиб, мелоксикам;

    антикоагулянти та антиагреганти: натрія гепарин, гепарибене-Са, кальція надропарин, дипіридамол, пентоксифілін.

    4.2. Плазмаферез, лімфоцитоферез, імуносорбція, гемосорбція.

    5. Вирішення супутніх проблем та потреб пацієнта.

    6. Переконання пацієнта та його оточення в необхідності дотримуватись розпорядку дня з достатнім сном, уникнення інсоляції, інфекцій. Переохолоджень, операцій.

    6.1. Навчання пацієнта та його оточення само- та взаємодогляду.

    6.2. Психологічна підтримка пацієнта: попередження його про хронічну природу хвороби, необхідність диспансерного спостереження, періодичного лікування, можливість соціальної реабілітації.

    Смотрите так же:  Почему немеет ступня правой ноги

    V етап медсестринського процесуОцінка результатів медсестринських втручань та їх корекція

    — покращення загального стану та самопочуття пацієнта;

    — виявлення можливих ускладнень з відповідною корекцією медсестринських втручань

    — останніми роками прогноз значно поліпшився у зв’язку з проведенням комплексного лікування хвороби;

    — при ранньому виявленні захворювання і адекватному систематичному лікуванні вдається досягти ремісії в 90 % пацієнтів і продовжити тривалість їх життя;

    — вагітність і пологи можуть несприятливо вплинути на перебіг хвороби;

    — однак при неактивному процесі та відсутності в анамнезі й клінічній картині даних про ураження нирок вагітність дозволена;

    — вагітна повинна перебувати під постійним «Д» контролем;

    — у 38 — 45 % пацієнтів на СЧВ виникають ускладнення вагітності — викидні, передчасні пологи, а в 50 % — смерть плода.

    своєчасне виявлення осіб із групи ризику, оздоровлення, підвищення їх імунної системи; — рання діагностика захворювання; — зменшення впливу факторів, що сприяють розвитку СЧВ; — для того, щоб запобігти прогресуванню хвороби — диспансерне спостереження, постійне проводять своєчасну, адекватну, комплексну терапію СЧВ; — оберігання від дії фізичних, хімічних факторів; — регламентований режим праці та відпочинку; пацієнтам забороняється перебувати на сонці у відкритому одязі; -протипоказані ФЗТ процедури, УФ опромінення, уведення вакцин і сироваток тощо.

    Системна склеродермія (СС)

    Системна склеродермія – це прогресуюче полісиндромне аутоімунне захворювання з характерним ураженням шкіри, опорно-рухового апарату, внутрішніх органів та розвитком поширеного синдрому Рейно.

    Термін «склеродермія» стосується групи захворювань, при яких запальні процеси, стовщення та ущільнення шкіри виникають внаслідок надмірного відкладення в ній колагену та інших білкових сполук.

    Розрізняють системну та локалізовану склеродермію. При локалізованій склеродермії відбувається асиметричне стовщення та ущільнення шкіри, без ознак ураження внутрішніх органів. Захворювання розпочинається зазвичай у віці 30-50 років.

    — стать Ж : Ч = 7 : 1; — хімічні, аліментарні, медикаментозні фактори; — віруси;

    — бактерії; — переохолодження; — вібрація; — травми; — стреси; — вагітність; — алергізація ;

    — клімакс; — дія іонізуючої радіації; — спадковість; — нейроендокринні зрушення;

    За клінічними формами:

    1. Дифузна склеродермія (генералізоване ураження шкіри та вісцеропатії).

    2. Лімітована склеродермія (ураження шкіри обличчя та кистей).

    3. Перехресний синдром: системна склеродермія + дерматоміозит, системна склеро-дермія + ревматоїдний артрит та ін.

    За стадіями хвороби:

    І — початкова; — ІІ — генералізації; — ІІІ — термінальна.

    За клініко-морфологічними змінами органів і систем:

    1. Шкіра та периферичні судини: — щільний набряк; — індурація; — атрофія;

    — гіперпігментація; — телеангіектазії; — виразкові ураження; — синдром Рейно.

    2. Опорно-руховий апарат (артралгії, поліартрит, контрактури, поліміозит, кальциноз, остеоліз кінцівок, а в тяжких випадках середніх фаланг пальців рук, рідше ніг).

    3. Серце (інтерстиціальний міокардит, кардіосклероз, вади серця, перикардит).

    4. Легені (інтерстиціальна пневмонія, пневмосклероз, плеврит).

    5. Травна система (езофагіт, дуоденіт, коліт, синдром порушення всмоктування).

    6. Нирки (склеродермічна ниркова криза, гостра або хронічна нефропатія).

    7. Нервова система (поліневрит, нейропсихічні розлади, вегетативні розлади).

    8. Ендокринна система (гіпотиреоз, хронічна надниркова недостатність тощо).

    І етап медсестринського процесуМедсестринське обстеження

    Збирання інформації ведеться суб’єктивними, об’єктивними та додатковими

    Суб’єктивні методами обстеження:

    — загальна слабість; — схуднення; — біль та деформація суглобів; — біль в мязах;

    — м’язева слабість; — затерпання (оніміння) верхніх і нижніх кінцівок; — порушення ковтання (дисфагія); — симптоматика, пов’язана з ураженням внутрішніх органів.

    В). Анамнестичні дані:

    — початок хвороби повільний (рідше гострий); — наявність чинників ризику;

    — починаючись з одного симптому, хвороба стас генералізованою, багатосиндромною.

    основна ознака захворювання – ураження шкіри:

    втрачає еластичність і ущільнюється шкіра обличчя, шиї, грудей, передпліч, кистей, живота, спини; — змінюється її забарвлення, з`являються ділянки депігментації або гіперпігментації; — добре видно підшкірні судини; — шкіру обличчя важко взяти в складку; — вираз обличчя стає подібним до маски; — характерна форма рота: губи тонкі, зібрані в складки, які не розгладжуються і скеровані до ротової щілини;

    розвивається склеродермічна кисть («пташина лапа») — шкіра кистей блискуча і стовщена, пальці часто зігнуті, рухомість їх обмежена, сила м`язів послаблена;

    відбувається вкорочення пальців;

    ураження дрібних судин: (розвиваються – трофічні виразки, гангрена пальців, крововиливи, вазомоторні порушення);

    синдром Рейно (зазвичай уражаються верхні кінцівки): — збліднення пальців кисті; — відчуття затерпання кінцівок; — повзання мурашок;

    ураження суглобів: — суглоби кистей, променево-зап`ясткові, ліктьові, плечові суглоби; — відмічається больовий синдром; — ранкова скутість; — стійкі згинальні контрактури;

    зміни в м`язах: — атрофія та зменшення маси м’язової тканини, з`являються болісні ущільнення;

    уражається травний тракт, органи дихання, с-с система, нирки (дивитися в розділі — класифікація).

    — виявлення специфічних для СС антицентром ірних, антитопоізомеразних, ан-тифібрилярних, антинуклеарних та інших антитіл; — прискорення ШОЕ; — лейко-цитоз; — поява С-реактивного білка; — підвищення рівня фібриногену;

    — застосовують біопсію шкіри; — застосовують капіляроскопію.

    Наявні проблеми: — загальна слабість; — схуднення; — біль та деформація суглобів;

    — біль в мязах; — м’язева слабість; — затерпання (оніміння) верхніх і нижніх кінцівок;

    — порушення ковтання (дисфагія); — симптоматика, пов’язана з ураженням внутрішніх органів тощо.

    Потенційні проблеми: — можливість виникнення склеродермічної ниркової кризи, пневмоній тощо.

    Складемо медсестринський діагноз:— загальна слабість; — схуднення; — біль та деформація суглобів; — біль в мязах; — м’язева слабість; — затерпання (оніміння) верхніх і нижніх кінцівок; — порушення ковтання (дисфагія); — симптоматика, пов’язана з ураженням внутрішніх органів, що підтверджується скаргами пацієнта та об’єктивними даними.

    ІІІ етап медсестринського процесу

    Планування медсестринських втручань

    1. Підготовка пацієнта та взяття біологічного матеріалу для лабораторних досліджень.

    2. Підготовка пацієнтів до інструментальних методів обстеження.

    3. Спостереження за пацієнтом та вирішення його дійсних проблем.

    4. Виконання лікарських призначень.

    5. Вирішення супутніх проблем та потреб пацієнта.

    6. Психологічна підтримка пацієнта, навчання його та оточення само- та взаємодогля- ду.

    Реалізація плану медсестринських втручань

    1.1. Підготовка пацієнта та взяття крові для ЗАК, БАК, ІДК.

    1.2. Підготовка пацієнта та взяття сечі на ЗАС, БАС.

    2.1. Підготовка пацієнта до R- обстеження суглобів, травного каналу, органів грудної клітки.

    2.2. Підготовка пацієнта до шкірно-м’язевої біопсії.

    3.1. Створення зручних умов для пацієнта. Режим — залежно від тяжкості ураження.

    3.2. Постійний контроль за самопочуттям та об’єктивним станом пацієнта: вимірю-вання t 0 тіла, АТ, визначення РS, підрахунок ЧДР.

    3.3. Допомога в дотриманні особистої гігієни.

    3.4. Допомога в дотриманні пацієнтом дієти № 15 (якщо нема нротипоказів), при їх наявності — відповідно № 7, № 10. Їжа, збагачена вітамінами.

    3.5. При порушенні ковтання — їжа напіврідка, малими порціями.

    3.6. При болях в м’язах, онімінні — допомога при пересуванні.

    4. Виконання призначень лікаря:

    4.1.1. Медикаментозне:

    антифіброзні: Д-пеніциламін, колхіцин, димексид, лідаза;

    антикоагулянти: натрія гепарин, гепарин-бене- Са, кальція надропарин, варфарин, синкумар;

    дезагреганти: ацетилсаліцилова кислота, дипіридамол;

    антагоністи кальцію: вазапростан, реополіглюкін, пентоксифілін, солкосерил, пірикарбат, кальція добезилат, нікотинова кислота та її препарати;

    НПЗП: — ібупрофен, натрія диклофенак, напроксен, німесулід, мелоксикам, целекоксиб;

    ГКС: преднізолон, метилпреднізолон;

    цитостатики: циклофосфамід, азатіоприи, метатрексат.

    4.1.2. Плазмаферез, гемосорбція.

    4.1.3. Фізіопроцедури (електрофорез, фонофорез, ронідаза, лазер, локальна акупунктура, аплікації парафіну, озокериту на суглоби і шкіру, бальнеотерапія).

    4.1.4. ГБО, ЛФК, масаж.

    4.1.5. Санаторно-курортне лікування

    5. Вирішення супутніх проблем та потреб пацієнта.

    6. Бесіда з оточенням про надання психологічної підтримки пацієнтові, активізування його внутрішніх сил на одужання.

    7. Навчання оточуючих елементів догляду за пацієнтом.

    8. Забезпечення повного обслуговування пацієнта при потребі.

    9. При хронічному перебігу — наполягання на постійній ЛФК, трудотерапії (ліпка з теплого парафіну, плетіння, випилювання).

    V етап медсестринського процесуОцінка результатів медсестринських втручань та їх корекція

    — покращення загального стану та самопочуття пацієнта;

    — виявлення можливих ускладнень з відповідною корекцією медсестринських втручань.

    Системна склеродермія є хронічним захворюванням з повільно прогресуючим перебігом, що призводить до інвалідизації 70-90 % пацієнтів.

    Іноді можлива ремісія. Несприятливий прогноз мають пацієнти — чоловіки старших вікових груп. У частини пацієнтів захворювання має швидко прогресуючий перебіг з ураженням багатьох органів і систем і закінчується смертю. Показники загального 5-річного виживання пацієнтів на СС коливаються в межах 48-73 %.

    — попередження дії факторів ризику: переохолодження, травматизації, вібрації,

    надмірної інсоляції тощо;

    — своєчасне виявлення осіб з групи ризику та їх оздоровлення;

    — підвищення їх імунної системи;

    — рання діагностика захворювання;

    — своєчасна, адекватна, раціональна комплексна терапія;

    — постійне диспансерне спостереження;

    — пацієнти повинні бути звільнені від тяжкої фізичної праці, впливу вібрації, переохолодження, температурних коливань, контакту з хімічними агентами.

    Загальні висновки лекції

    У лекції велику увагу приділено медсестринському процесу при захворюваннях сполучної тканини (ревматоїдному артриті, системному червоному вовчаку, системній склеродермії), методам діагностики при системних захворюваннях, участі медичної сестри в їх проведенні, принципам лікування та профілактики, здійсненню мотивованого догляду та опіки над пацієнтами.

    1. Середюк Н.М. Внутрішня медицина.- К.: Медицина, 2006.- E — mail: [email protected] kiev. ua. С. 610-642.

    2. Єпішен А.В. Внутрішні хвороби. — Т.: Укрмедкнига, 2005.- С. 578-589.

    3. Шегедин М.Б. Медсестринство в терапії. — Видавнича фірма: Відродження,

    2006.- С. 171-175, 178-179.

    4. Демченко О.К. Медсестринство в терапії. — К.: Здоров`я, 2001.- С. 298-304.

    Список наочних приладь:

    1. Набір медикаментів:

    — нестероїдні протизапальні засоби (диклофенак, німесулід);

    — антигістамінні препарати (супрастин, діазолін);

    — блокатори кальцієвих каналів (ніфедипін);

    — ферментні препарати (лідаза)

    Засоби активації студентів:

    1. Що означають терміни «артрит»?

    2. Що таке моноартрит, олігоартрит, поліартрит?

    3. Які функції сполучної тканини Ви знаєте?

    4. Що таке узура?

    1. Ви ознайомилися з можливими клінічними проявами ревматоїдного артриту. Назвіть їх.

    2. З якими захворюваннями треба проводити диференціальну діагностику?

    3. Які методи обстеження використовують для діагностики ревматоїдного артриту?

    4. Яке захворювання характеризується еритематозними висипами, які за своєю формою нагадують крила метелика?

    5. Склеродермічна кисть («пташина лапа») розвивається при якій хворобі?

    6. До Вас звернулася жінка зі скаргами на ранкову скутість, біль і припухлість дрібних суглобів. Про що Ви можете подумати?

    studopedia.org — Студопедия.Орг — 2014-2018 год. Студопедия не является автором материалов, которые размещены. Но предоставляет возможность бесплатного использования (0.073 с) .